МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра: фінансів і банківської справи
ОЦІНКА І УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ БАНКУ
Виконавець: Андропова І.О.
Керівник к.е.н., доц.: Слєпньова Л.Д.
ДОНЕЦЬК – 2001
ЗМІСТ
Вступ
1 Банківські кредити в сучасних умовах
2 Роль і місце ризиків в кредитній політиці комерційного банку
2.1 Сутність банківських ризиків
2.2 Оцінка і підходи до управління банківськими ризиками
3 Проблеми підвищення ефективності кредитних операцій комерційних банків
3.1 Методи оцінки кредитоспроможності позичальника: український і зарубіжний досвід
3.2 Методичні підходи до оцінки кредитоспроможності
3.2.1 Кількісний аналіз
3.2.2 Якісний аналіз
3.2.3 Кредитний рейтинг
Висновки
Перелік посилань
ВСТУП
Банки, зокрема комерційні, є однією з найважливіших структур ринкової економіки. Проте в Україні комерційні банки дотепер не посіли гідного місця у системі ринкових відносин. Причиною такої ситуації є безліч економічних і політичних факторів, що повинні бути переборені, щоб вітчизняні банки змогли стати фундаментом формування в Україні справді ринкової економіки.
Національна банківська система створюється в Україні з 1991 року. За даними НБУ, в Україні на 01.12.99 р. зареєстровано 203 банки, із них 30 — за участю іноземного капіталу, в тому числі 9 — із 100-відсотковим іноземним капіталом.
Українська банківська система побудована відповідно до принципу двоступінчатості, що добре зарекомендував себе в країнах із ринковою економікою і передбачає чітке розмежування сфер діяльності центрального (НБУ) і комерційних банків.
Становлення національної банківської системи відбувається у вкрай складних умовах. За роки незалежності, незважаючи на всі проведені реформи, основні слабкі сторони банківської системи в Україні по суті залишилися без змін, а саме:
Ризик неплатежу клієнта за позикою є найважливішим серед усього різноманіття банківських ризиків (разом із процентним і ризиком ліквідності), тому кредитні операції, як правило, - основна стаття доходу практично будь-якого банку, якщо він працює в нормальних умовах. Підсилення економічної нестійкості й величезні неплатежі в масштабах країни підкреслюють велике практичне значення управління ризиками.
1 БАНКІВСЬКІ КРЕДИТИ У СУЧАСНИХ УМОВАХ
Для розвитку будь-якого соціально-економічного суспільства кредит виступає як система грошових відносин, що пов'язана з тимчасовим перерозподілом власних грошових потоків підприємств, організацій та населення.
За сучасних умов кредит набув своїх специфічних рис, забезпечує раціональне використання грошових ресурсів і виступає як фактор прискорення процесу розширеного відтворення, регулятор грошового обігу, тобто змінює готівковий оборот в обігу на безготівковий.
Комерційні банки надають своїм клієнтам різноманітні види кредитів, які можна класифікувати по різних ознаках. Насамперед за основними групами позичальників кредит господарству, населенню, державним органам влади.
За призначенням (напрямком) розрізняють кредит:
У залежності від сфери функціонування банківські кредити, надані підприємствам усіх галузей господарства, можуть бути двох видів: позички, що беруть участь у розширеному відтворенні основних фондів, і кредити, що беруть участь в організації оборотних фондів.
За термінами користування кредити бувають:
За розмірами розрізняють кредити великі, середні і дрібні.
За забезпеченням: незабезпечені (бланкові) кредити і забезпечені, котрі, у свою чергу, за характером забезпечення підрозділяються на заставні, гарантовані і застраховані.
За способом видачі банківські позички можна розмежувати на позички компенсаційні і платіжні. За методами погашення розрізняють банківські позички, що погашаються у розстрочку (частинами, частками), і позички, що погашаються одноразово (на одну визначену дату).
Одним із визначних елементів методологічної основи кредитних відносин, суб'єктом яких є комерційні банки, виступають принципи кредитування, що визначають найважливіші умови функціонування банківського кредиту і покликані розв'язати триєдине завдання: стимулювати розвиток підприємств-позичальників, сприяти зміцненню грошового обігу в державі й забезпечувати безперервну циркуляцію позичкового фонду, досягаючи при цьому ефективності реалізації перерозподільної функції.
Принципи кредитування — це основні положення, правила й умови, яких повинні дотримуватися банки при здійсненні кредитування. Ці положення й правила визначаються природою, роллю, функціями кредиту і тими суспільними умовами, в яких вони проявляються.
Визначення змісту принципів кредитування має не тільки суто теоретичне, а й велике практичне значення, оскільки вони в сукупності складають вихідні елементи кредитного менеджменту в комерційних банках.
До специфічних принципів банківського кредитування відносять цілеспрямованість (цільове використання), диференційованість, строковість повернення, забезпеченість і платність. У Положенні НБУ "Про кредитування" перелічені принципи трактуються як умови, що передбачаються кредитним договором, порушення яких розглядається як недоліки кредитної діяльності.
Сутність принципу цілеспрямованості або цільового використання кредиту полягає в тому, що позичка має надаватися лише на визначені цілі, а саме на задоволення тимчасової потреби позичальника в додаткових коштах
.Диференційованість кредиту — це принцип, що означає зважений підхід з боку комерційного банку до різних категорій потенційних позичальників.. Суттєвою ознакою реалізації принципу диференційованості кредитування в сучасних умовах є перехід від кредитування об'єкта до кредитування суб'єкта.
Принцип строковості повернення кредиту відображає необхідність повернення отриманої від кредитора позички у визначений строк, обумовлений кредитною угодою.
З принципом строковості повернення кредиту пов'язані принципи забезпеченості й платності. Ці принципи виражають необхідність забезпечення майнових інтересів кредитора при можливому порушенні позичальником взятих на себе зобов'язань. Боргові зобов’язання, які забезпечують повернення кредиту оформляються разом із кредитним договором і є до датком до нього.
2 РОЛЬ І МІСЦЕ РИЗИКІВ В КРЕДИТНІЙ ПОЛІТИЦІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
Однією з найризикованіших операцій комерційного банку є кредитування Це пояснюється як самою природою кредиту, так і тим, що ця операція посідає чільне місце в балансах більшості комерційних банків. У здійсненні кредитних операцій банк стикається з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником основного боргу і процентів.
Виникнення проблемних кредитів обумовлено багатьма чинниками, зокрема такими:
1. Чинниками, які не можуть контролюватися банком і знаходяться поза сферою його діяльності:
2.Помилками керівництва підприємства, яке звернулося за позикою.
3.Чинниками, зумовленими некваліфікованою роботою банківських спеціалістів:
Все це вимагає від менеджерів банку розробки виваженої кредитної політики, а стратегія ризику має бути її невід’ємною складовою у кожному комерційному банку.
Але для того, щоб розробляти цю стратегію розгляньмо саме поняття ризику.
У будь-якій господарській діяльності завжди існує небезпека втрат, що випливає зі специфіки господарських операцій. Небезпека таких утрат являє собою комерційний ризик. Комерційний ризик означає непевність у можливому результаті і його невизначеність. Складовою частиною комерційних ризиків є фінансові ризики, пов'язані з імовірністю втрат яких-небудь грошових чи сум їх недоодержанням.
У загальному випадку до ризиків по довільних банківських операціях відносять кредитний, процентний, валютний, портфельний ризики і ризик упущеної фінансової вигоди.
Усі перераховані ризики взаємозалежні. Очевидно, що кредитний ризик може призвести до ризику ліквідності і неплатоспроможності банку, а також до ризику, пов'язаному з нездатністю банку відшкодовувати адміністративно-господарські витрати.
2.2 Оцінка і підходи до управління банківськими ризиками
Управління кредитним ризиком — важлива складова стратегії і тактики розвитку будь-якої фінансово-кредитної установи. Для українських банків ця діяльність набуває особливого значення. оскільки їхні кредитні портфелі почасти характеризуються високим рівнем простроченої, пролонгованої і безнадійної заборгованості, надмірною концентрацією кредитного ризику.
У регулятивній діяльності Національного банку, зокрема стосовно кредитних ризиків, можна виділити кілька основних напрямів.
Обмеження доступу на ринок.
Методологічна база.
Економічні нормативи.
Резервування.
Нагляд за ефективністю управління кредитними ризиками.
3 ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
Кредитування є однією з найризиковіших банківських операцій. Тому необхідною умовою застосування комерційними банками ефективних методів видачі позик клієнтам є мінімізація кредитного ризику за всіма напрямами вкладення коштів.
Основним і найефективнішим методом такої мінімізації є якісна оцінка банком кредитоспроможності позичальників, тобто здатності клієнта своєчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов'язання щодо погашення кредитів і нарахованих за ними процентів. Основу такої оцінки становить розрахунок ряду показників, що відображають усі аспекти діяльності позичальника.
Результати аналізу діяльності клієнта дають змогу банку прийняти оптимальне рішення щодо можливості й доцільності видачі кредиту, його розмірів. строю” і рівня оплати
3.1 Методи оцінки кредитоспроможності позичальника: український і зарубіжний досвід
Суть категорії “кредитоспроможність” —реальне правове й господарсько-фінансове становище позичальника, на основі оцінки якого банк схвалює рішення про початок (розвиток ) або припинення кредитних відносин із позичальником. Зміст цієї категорії включає наявність передумов для одержання позик позичальником і можливість погасити їх у встановлені кредитним договором строки.
Комерційними банками різних країн на сьогодні випробувано багато систем оцінки кредитоспроможності позичальників Ці системи відрізняються одна від одної кількістю показників, що застосовуються як складові частини загального рейтингу позичальника, а також різними методиками складання характеристик та визначення їх пріоритетності. Наприклад, у практиці банків США застосовується “правило п’яти сі”: character (репутація позичальника); capital (капітал, майно); capacity (фінансові можливості); collateral (забезпечення); conditions (загальні економічні умови).
Останнім часом знайшли своє втілення в практиці європейських, американських, російських та деяких українських банків й інші методики аналізу кредитоспроможності клієнта — системи CAMPARI та РАRTS, які ґрунтуються на послідовному розгляді зафіксованих у кредитній заявці та фінансових документах найсуттєвіших факторів, що характеризують клієнта з метою виявлення потенційного ризику надання конкретної позики.
3.2 Методичні підходи до оцінки кредитоспроможності
3.2.1 Кількісний аналіз
В Україні розроблена й діє офіційна Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21 березня 1997 року № 37. Так, згідно з цією Методикою, рівень платоспроможності підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його робочого капіталу, коефіцієнтами ліквідності та показниками оборотності оборотних коштів і запасів.
На мою думку такий підхід не надає аналітику об’єктивної картини стану платоспроможності підприємства, бо має певні недоліки а саме:
1) методика має виключно статичний характер, що обмежує її аналітичну цінність та об’єктивність результатів аналізу;
2) при оцінці платоспроможності підприємства не оцінюють період обороту дебіторської та кредиторської заборгованості, а обмежуються лише розрахунком показника оборотності оборотних коштів та товарних запасів. Зростання показника оборотності запасів може спричинюватись товарним дефіцитом або неспівставності вартісної оцінки товарів та товарообігу в умовах інфляції, що призводить до викривлення результатів аналізу;
3) не досліджується операційний та фінансовий цикл підприємства, які дають аналітику найбільш повне уявлення про ефективність управління оборотними активами підприємства.
Вивчення світового досвіду в цій галузі дозволило виділити основні методичні підходи до оцінки платоспроможності підприємства:
Метод-коефіцієнтів базується на визначенні коефіцієнтів ліквідності і їх подальшому аналізі який може проводитись таким чином:
а) порівняння із встановленими нормативами (нормативний метод);
б) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками інших підприємств цієї ж галузі (порівняльний аналіз);
с) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками форм — провідних у даній галузі (бенчмаркінг);
Методи дискримінантних показників платоспроможності полягають у тому, щоб на базі низки коефіцієнтів оцінити синтетичним чином фінансову ситуацію підприємства з точки зору його життєздатності та безперервності господарської діяльності у короткостроковому періоді.
Дослідження грошових потоків потягає у вивченні обсягів і структури надходжень грошових коштів та їх витрачання, визначення основних джерел надходження та напрямків витрачання грошей, а також порівняння за обсягами та часом вхідних та вихідних грошових потоків, тобто вивчення їх збалансованості. Цей метод ґрунтується на посудові бюджетів готівки та їх аналізі.
Висновки:
1. Стан платоспроможності обумовлюється наявним розміром грошових активів, але не обмежується ним.
2 Платоспроможність розглядається не як здатність термінового погашення зобов'язань в момент оцінки за рахунок наявних грошей, а як здатність підприємства забезпечувати генерування (утворення) грошових потоків, які за обсягами та термінами відповідають зобов’язанням та платіжним потребам підприємства;
3 Платоспроможність розглядається не як статична (моментна) характеристика. Найбільшу цінність має динамічна платоспроможність, тобто її наявність протягом усього періоду, що досліджується;
4 Платоспроможність не слід ототожнювати лише з можливістю повернення боргів. Це хибне уявлення, оскільки платоспроможність передбачає можливість здійснення усіх платіжних потреб, які необхідні для нормального процесу господарської діяльності;
5 Виконання платіжних зобов'язань та потреб може здійснюватись за рахунок не тільки власних, але й позикових коштів. Використання останніх не є свідченням неплатоспроможності підприємства, якщо воно має потенційні можливості обслуговування та повернення позикових коштів.
Друга частина аналізу складається з якісної оцінки суб’єкта підприємницької діяльності. Оцінка якості здійснюється за двома напрямками: оцінка фактора менеджменту та оцінка фактора ринку.
Аналіз менеджменту
Рівень менеджменту визначається насамперед професійним досвідом керівника та/або власника, стажем роботи на посаді керівника, або строком перебування в ролі власника, віком, характером, попереднім досвідом роботи в бізнесі (формальним неформальним), зв’язками в діловому світі, технічними знаннями та освітою. Ці якості відбиваються на управління бізнесом у цілому, тобто у сферах планування маркетингу тощо.
Ступінь довіри до клієнта включає відкритість, чесність, готовність клієнта надати фактичну інформацію.
Кредитна історія включає попередній досвід роботи з кредитами. Погашення попередніх кредитів — добра ознака та свідчення того, що клієнт працює відповідально. Чим довше клієнт обслуговується в банку, тим краще банку відомий його бізнес та вища вірогідність, що відносини між ними добрі. Треба також враховувати кредитну історію інших фірм керівника-позичальника (колишніх та діючих).
Аналіз ринку
Привабливість продукту
Фактори виробництва
Структура клієнтської бази (споживачів).
Конкуренція.
Термін ділової активності.
Для визначення загальної оцінки підприємства треба дати оцінку кожному з названих вище критеріїв.
Оцінки мають бути такими: 5 - дуже добре; 4 - вище за середнє; З - нижче за середнє;2 - погано;1 - безнадійно.
Загальна класифікація кредиту матиме такий вигляд:
Таблиця 3.2 – Загальна класифікація кредиту.
Коефіцієнти |
оцінки |
||||
Дуже добре |
Вище за середнє |
Нижче за середнє |
Погано | Безнадійно | |
1 Аналіз економічного стану |
|||||
| Коефіцієнт миттєвої ліквідності | |||||
| Коефіцієнт поточної ліквідності | |||||
| Коефіцієнт загальної ліквідності | |||||
| Коефіцієнт маневреності власних коштів | |||||
| Співвідношення залучених і власних коштів | |||||
| Коефіцієнти оборотності обігового капіталу | |||||
| Коефіцієнти оборотності кредиторської заборгованості | |||||
| Коефіцієнти оборотності дебіторської заборгованості | |||||
| Покриття внеску вільними коштами | |||||
| Покриття внеску грошовим оборотом | |||||
| Співвідношення (обіговий капітал) / (сума кредиту) | |||||
| Співвідношення (власні кошти) / (сума кредиту) | |||||
| Загальний рейтинг економічного стану | |||||
2. Аналіз менеджменту |
|||||
| Рівень менеджменту | |||||
| Ступінь довіри до клієнта | |||||
| Кредитна історія | |||||
| Особиста відповідальність | |||||
| Загальний рейтинг менеджменту | |||||
3. Аналіз ринку |
|||||
| Привабливість продукту | |||||
| Фактори виробництва | |||||
| Структура споживачів | |||||
| Структура постачальників | |||||
| Конкуренція | |||||
| Термін діяльності | |||||
| Загальний рейтинг аналізу ринку | |||||
Загальна оцінка не дорівнює середньому значенню оцінок відповідних критеріїв: її визначає кредитний спеціаліст, відповідним чином враховуючи оцінки критеріїв. Після того, як визначені рейтингові оцінки економічного стану підприємства, стану менеджменту та ринку, виставляють загальний рейтинг підприємства та визначають категорію кредиту.
Таблиця 3.3 – Визначення категорії кредиту.
Оцінка |
Зміст |
Категорія кредиту |
Класифікація кредиту |
5 |
Дуже добре |
А |
Стандартний |
4 |
Вище за середнє |
Б |
Під контролем |
3 |
Нижче за середнє |
В |
Субстандартний |
2 |
Погано |
г |
Сумнівний |
1 |
Безнадійно |
Ґ |
Безнадійний |
Існують такі категорії:
А. Фінансова діяльність та перспективи дуже добрі або добрі та стабільні, вони дають змогу погасити кредит і проценти за ним в установлені строки. Менеджмент— професійний і викликає довіру. Становище позичальника на ринку стабільне, йому не загрожують значні ризики.
Б. Фінансова діяльність та перспективи добрі або задовільні, можливі незначні коливання, які однак дають змогу погасити кредит та проценти у визначені строки. У сферах менеджменту і становища на ринку можливі несуттєві недоліки.
В. Фінансова діяльність та перспективи ще задовільні, але у сферах фінансів, менеджменту або становища на ринку мають місце недоліки та ризики, які підвищують вірогідність несвоєчасного погашення кредиту та потребують глибшого моніторингу кредиту.
Г. Фінансова діяльність та перспективи вже не задовільні, а проблематичні. Менеджмент та ринкова позиція — достатньо задовільні: вірогідність погашення кредиту і відсотків — під сумнівні, але досить реальні. Необхідний інтенсивний моніторинг.
Г. Фінансова діяльність та перспективи погані, а менеджмент або становище на ринку — незадовільні. Погашення кредиту нереальне.
Оцінка позичальника за цією шкалою перевтілюється у відповідну класифікацію кредиту згідно з положенням НБУ про створення резерву під кредитну діяльність .
ВИСНОВКИ
Для виходу з економічної кризи необхідно шукати і впроваджувати нетрадиційні для економіки України форми й методи нарощування капіталу. Серед найскладніших проблем, які в нових умовах господарювання постали перед комерційними банками — ризики пов’язані з наданням підприємствам усіх форм власності довгострокових і короткострокових кредитів
Управління кредитними ризиками є однією з основних складових банківської справи. Від його якості залежить успіх роботи банку в цілому. Дослідження банкрутств фінансово-кредитних установ засвідчує, що основною причиною цього, як правило, є низька якість активів. Банкіри і представники регулюючих органів справедливо вважають, що рівень управління кредитами є індикатором якості кредитного портфеля. Хоч якість активів відображає якість управління. на нього впливають ще й інші чинники: політика уряду, макроекономічні умови, форма власності банку тощо. Та незважаючи на важливість зовнішніх впливів на якість активів фінансово-кредитної установи, основним в аналізі кредитного портфеля банку і його фінансової звітності є оцінка процесу управління кредитами.
Ефективне кредитне управління у масштабах держави забезпечує досягнення цілей національної політики, пов'язаних із ефективним розподілом обмежених фінансових ресурсів із метою прискорення економічного зростання і мінімізації збитків для економіки.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ